Бути хорошим батьком

Кожен хоче бути хорошим батьком, але інколи ми переходимо межу між вихованням та шкодою. В українському суспільстві існує категорія людей, яка морально калічить своїх дітей. Саме на це звертають увагу львівські психологи, які намагаються продемонструвати, що деякі батьки зовсім не задумуються над наслідками своїх вчинків.

Як розповідає «ulvovi.info», перша й найбільша проблема – коли діти відчувають настрій батьків за тим, як вони зачиняють двері або кладуть ключі від квартири на стіл. Такі діти, як правило, почуваються некомфортно, бо постійно чують від батьків докори та порівняння з іншими дітьми. Мовляв, у всіх нормальні діти, а від тебе нічого не дочекаєшся.

Ще гірше – коли батьки втягують дітей до своїх проблем. Фрази «твій батько такий негідник!», «мама почувається погано через тебе» змушують дитину ніяковіти, оскільки вона ще не може зробити об’єму проблеми, а вже повинна відповідати за неї нарівні з батьками.

Ще один мінус у тому, що батьки не вміють підтримувати дітей. Перемога сприймається як щось звичне, а якщо успіху досягти не вдалось, то дитина чує порцію принижень та відчуває себе порожнім місцем. Не менш поширеною є практика, коли батьки добиваються від дитини зізнання в чомусь, змушують її ділитись особистим життям, а потім розповідають це всім навколо або ж використовують як колючий аргумент у суперечці.

Часто в нашому суспільстві батьки також вимагають від дитини бути успішною, але водночас ігноруються її спроби досягти мети. Наприклад, треба рухатися вгору по кар’єрній драбині та надалі залишатися маминим підсобником. Шукати корисні знайомства, не виходячи із кухні. Ще один основний девіз складних батьків - «не має значення, чиє рішення правильне – твоє чи моє. Головне, щоб не твоє».

Отож батьки повинні звертати увагу на ці правила та такі, здавалося б, прості речі, які деколи виконувати дуже важко, якщо не хочуть, аби в дорослому віці їхні діти виросли закомплексованими, несформованими особистостями.